Новорічний вечір
Довгоочікуваний вечір відбувся для наших старшокласників на якому змагалася команда Діда Мороза і команда Снігуроньки у грі "Хто зверху". Перемогла дружба. Неймовірні подарунки підготувапли учні 11 класу для усієї аудитирії, вони разом з Вірою Сердючкою привітали всіх з наступаючим новим 2022 роком. А учні 9,10 класів заспівали новорічні пісні. Всі були в гарному настрої і отримали море позитивного настрою.
Свято Миколая!!!!
Насичений подіями рік добігає кінця, і наступає довгоочікувана казкова пора, коли дива стають реальністю. В ніч з 18 на 19 грудня Святий Миколай спускається із небес, щоб нагородити малюків за їх добрі вчинки. Найбільш щиро, з великим захопленням і радістю сприймають це свято діти, бо Святого Миколая завжди вважали їх покровителем і заступником. Тож сьогодні і до наших учнів завітав Святий Миколай із подарунками, які подарувала нам Олена Миколаївна Байдукова. Дякуємо!!!!!
10 грудня міжнародна спільнота відзначає День прав людини (Human Rights Day). Саме у цей день в 1948 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини – перший універсальний міжнародний акт з прав людини.
Загальна декларація прав людини є видатним документом в історії людства. Цим документом закріплено, що права людини – невід’ємний елемент людської особистості і людського буття. Загальною декларацією прав людини започатковано процес створення системи міжнародних стандартів у галузі прав людини, набуття ними універсального характеру.
До створення цього універсального документу не існувало ефективного та дієвого механізму захисту основоположних і невід’ємних прав людини. Особливо гострим стало питання захисту прав людини після Другої світової війни. Увесь світ тоді об’єднався заради однієї спільної мети – створення єдиної міжнародної системи захисту прав людини.
У Преамбулі Загальної декларації прав людини Генеральна Асамблея зазначила, що «проголошує цю Загальну декларацію прав людини як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина і кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і забезпеченню, шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів, загального і ефективного визнання і здійснення їх як серед народів держав-членів Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їх юрисдикцією».
Ще одним міжнародним актом, покликаним гарантувати захист прав людини, є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.
Україна, будучи державою-членом Ради Європи, 17 липня 1997 року ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї. Згідно преамбули Конвенції вона має на меті забезпечити загальне та ефективне визнання прав людини, проголошених Генеральною Асамблеєю ООН у Загальній декларації прав людини.
Конвенція не лише спрямована на захист широкого спектра громадянських та політичних прав, а запровадила ефективний механізм забезпечення прав особи, що зокрема передбачає право на індивідуальне звернення за захистом порушених прав.
Сьогодні Україна, як і весь світ, зіштовхнулася із особливою жорстокістю та неповагою до прав людини. Окупація Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим, порушення прав людини цією державою на тимчасово окупованій території України АР Крим, агресія Російської Федерації на сході України, численні терористичні акти та військові конфлікти по всьому світу свідчать про неспроможність як окремих держав, так і світової спільноти забезпечити на належному рівні захист прав людини і основоположних свобод.
Тому як ніколи суспільство має згуртуватися для досягнення спільної мети – захисту прав людини та створення сприятливих та безпечних умов життя в усьому світі.
7 грудня у світі третє відзначають День української хустки. Вона є не тільки елементом вбрання, але і важливим національним оберегом.
Це свято почали відмічати з 2019 року, щоб об'єднати жінок в усій країні та вшанувати важливі традиції. Хустка з давніх часів була важливим символом української культурної спадщини. Їх передавали у спадок за жіночою лінією і оберігали, адже це була сімейна реліквія.
Про те, наскільки важливою для українських жінок була хустка, свідчить історія, що сталась навесні минулого року на Закарпатті: там 92-річна бабуся втекла із домашнього карантину через вікно і пройшла пішки чималий шлях, щоби купити хустку до Великодня.
Хустка завжди вважалась оберегом. Якщо хлопець збирався у далеку дорогу, дівчина давала йому свою хустку, в знак того, що чекатиме його.
З нею також пов’язано чимало народних обрядів та ритуалів. Наприклад, якщо у сім'ї хворіло немовля, його сповивали у мамину хустку. Якщо думали, що дитину зурочили, її обличчя витирали сподом спідниці або виворотною стороною ношеної хустки. За традицією, це мало оберігати малюка від хвороб та злих думок і очей.
Хустка була основним головним убором, який жінки носили протягом цілого року. Влітку носили лляні, ситцеві чи шовкові, а взимку — вовняні.
Після того, як дівчина вийшла заміж, їй було заборонено з’являтись на людях з непокритою головою, а тим більш — з розпущеним волоссям. У народі це називали «засвітити волосся». За народними уявленнями така жінка викликала хвороби, неврожай та пошесті. В Україні жінкам досі не можна входити до церкви з непокритою головою.
Значну роль відігравала хустка під час весілля. Якщо хлопець мав серйозні наміри щодо дівчини (одружитись з нею), він дарував їй дорогий подарунок — чоботи, намисто або хустку. Потім нею «покриватимуть» молоду на весіллі.
Покриття голови молодої - настільки ж важливий ритуал, як і розплітання коси. Весільний коровай дружби також обов’язково несли на хустці, а його шматочки роздавали гостям за допомогою маленьких хусточок — не «голими» руками.
Хустка була «індикатором» соціального статусу жінки. Незаміжні дівчата зазвичай носили вінки або стрічки у волоссі і їм було необов’язково покривати голову. Якщо ж вони одягали хустку, то зав’язували її вінкоподібно. Після весілля дівчина обов’язково починала покривати голову.
Відповідно до віку, вони також поділялись за кольорами. Молоді дівчата обирати світлі, яскраві хустки (також білі), старші жінки — темні. Вдови були зобов’язані носити чорні головні убори.
Також хустка позначала рівень достатку сім'ї. Її тканина та оздоблення свідчили про те, наскільки заможного чоловіка або придане мала жінка. Забезпечені панянки носили хустки з натуральної вовни або шовку.
В залежності від регіону, жінки використовували різні способи зав’язувати хустки. Наприклад, на Півночі її в’язали під підборіддям, а кінці зав’язували на маківці. На Київщині кінці хустки обгортали навколо шиї та зав’язували на потилиці. На території Середнього Подніпров'я хустку драпірували довкруги голови, але так, щоб залишити відкритим денце очіпка.
Хустки бували фабричними та домотканими. Як правило, їх виготовляли власноруч або купували у жінок, які вміли це робити. На верстатах ткали однотонний квадратний відрізок тканини і нав’язували на ньому тороки. Інколи кінці хусток вишивали однотонними або різнокольоровими нитками — їх залишали на свята або для урочистих подій.
Сьогодні хустки повертаються в моду. Їх використовують у своїх колекціях як українські, так і закордонні дизайнери. Наприклад, у своїй колекції Затемнення українська дизайнерка Соня Солтес створила сорочку з вшитою додатковою планкою, яку можна пов’язати як хустку. А в сезоні осінь-зима 2020, хустка стала важливим трендом, яким модельєри радять замінити звичайні шапки, шарфи або капюшони.
З днем української хустки!
1 грудня уся світова спільнота відзначає Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Цього дня людство згадує про те, яку серйозну загрозу для життя несе ця глобальна проблема.
Цей день з’явився в календарі трохи більше, ніж чверть століття тому – в 1988 році. Всесвітній день боротьби зі СНІДом – це ще одна нагода привернути увагу суспільства до проблем ВІЛ-інфікованих, замислитись над тим, як запобігти поширенню хвороби та згадати про важливість вчасної діагностики ВІЛ-СНІД.
Уперше захворювання на СНІД (синдром набутого імунного дефіциту) було виявлено в 1980 році в Нью-Йорку і Каліфорнії серед гомосексуалістів і наркоманів, що використовують внутрішньовенне введення наркотиків. За декілька років поширення СНІДу набуло характеру всесвітньої епідемії, що охопила населення практично усіх країн. До 1996 року у світі нараховувалося вже більше ніж 21 мільйон інфікованих.
У 1988 році серйозно стурбованими урядами була організована зустріч міністрів охорони здоров’я найбільших країн світу. На ній уперше привселюдно пролунав заклик до соціальної терпимості та розширення обміну інформацією щодо ВІЛ-інфікованих. Тоді також було вирішено оголосити 1 грудня Міжнародним днем боротьби зі СНІДом.
За оцінками ЮНЕЙДС, 35,7 мільйона осіб у віці від 15 до 49 років інфіковані ВІЛ, з них 26 мільйонів – працюючі люди.
У листопаді 2013 року Кабінет міністрів України затвердив Національну програму протидії ВІЛ/СНІДу в Україні на 2014-2018 роки. Завдання нової Загальнодержавної програми полягає в посиленні найбільш ефективних заходів і напрацювань попередньої п’ятирічної програми з урахуванням провідного міжнародного досвіду та експертних рекомендацій Організації об’єднаних націй.
